1 травня — це день робітничої боротьби в усьому світі
1 травня — це день робітничої боротьби в усьому світі. Проте в багатьох країнах профспілкові бюрократії та реформістські партії намагаються перетворити його на свято примирення з буржуазією та її урядами.
Нам, трудящим, нічого святкувати у світі, де дедалі очевиднішими стають прояви капіталістичного варварства. Настав час повернути справжній зміст Першотравня — дня, що народився з жорсткої боротьби за восьмигодинний робочий день у 1886 році.
Сьогодні наша боротьба — це спротив масовому безробіттю, падінню заробітних плат, бідності та нестабільності. Ми живемо у світі, де навіть наявність роботи не гарантує гідного життя, а більшість людей позбавлена постійної зайнятості, відпусток і пенсійних гарантій.
Ми виступаємо проти сіоністського варварства й геноциду в Газі, проти імперіалістичного вторгнення Путіна та окупації України. Проти зростання насильства щодо жінок, ЛГБТКІ+, темношкірих, мігрантів і корінних народів. Проти екологічного спустошення, наслідки якого можуть стати незворотними.
Імперіалізм усіх мастей — ворог трудящих у всьому світі
Буржуазні уряди прирікають нас на страждання. Капіталізм перебуває в стані затяжної кризи, що розпочалася ще з економічної рецесії 2007–2009 років. Ситуацію загострює конфлікт між гегемоністським імперіалізмом США та дедалі потужнішим китайським імперіалізмом. Уряди відповідають на кризу дедалі жорсткішими економічними програмами, а конкуренція між імперіалістичними блоками посилює наступ як на трудящих, так і на довкілля. Саме це й породжує зростання проявів варварства в сучасному світі: причому ці антинародні заходи реалізуються не лише крайніми правими урядами, а й кабінетами, що очолюються ліберальними партіями та силами класового компромісу.
З одного боку, ми бачимо крайні праві уряди — такі як Трамп (США), Мелоні (Італія) й Орбан (Угорщина) в Європі, а також Букеле (Сальвадор), Мілей (Аргентина), Нобоа (Еквадор) у Латинській Америці, Моді (Індія) та Ердоґан (Туреччина). Втім, схожу економічну політику проводять також уряди, сформовані за участі «лівоцентристських» реформістських партій — як-от уряд Санчеса в Іспанії, Лули в Бразилії, Борича в Чилі чи Петро в Колумбії.
Реформісти охоче називають крайніх правих фашистами, аби таким чином легітимізувати власні союзи з буржуазією та реалізацію неоліберальних програм, щойно вони самі опиняються при владі.
До того ж ми маємо справу з державами, які раніше були бюрократизованими робітничими режимами — такими як Китай і Росія, — але сьогодні стали не лише капіталістичними, а й імперіалістичними. І з усім тим, знаходяться непритомні партії, яким вистачає нахабства називати Китай «соціалістичною державою», а Росію під правлінням Путіна як нібито противницю імперіалізму.
Так само буржуазні диктатури Куби, Венесуели та Нікарагуа не є ані соціалістичними, ані антиімперіалістичними. Це диктатури, що служать новій буржуазії, яка сформувалася в цих державах і жорстоко придушує робітників у власних країнах.
Ні Вашингтон, ні Пекін, ні Москва
Не існує жодного «прогресивного» імперіалізму. Сьогодні Трамп — найвідразливіше обличчя глобального панування капіталу. Його політика — це прояв занепаду американської гегемонії: запровадження високих мит, конфронтація з дедалі агресивнішою політикою Китаю — усе це лише підкреслює глибину кризи. Минули часи, коли імперіалізм прикривався гаслами «вільної торгівлі», щоби нав’язувати свої товари світові.
Тарифні війни, розв’язані Трампом, поглиблюють глобальну економічну кризу, затягуючи її у спадну спіраль, яка може закінчитися новою міжнародною рецесією. Буржуазія та уряди, що їй служать, намагатимуться вийти з кризи за рахунок ще жорсткіших атак на трудящих, а також посиленого грабунку й підпорядкування напівколоніальних країн.
Конкуренція між США та Китаєм призвела до того, що чимало реформістських партій по всьому світу почали підтримувати Китай — буцімто як «прогресивну» альтернативу ненависному американському імперіалізму. Але правда в тому, що не існує жодного прогресивного імперіалізму.
Китайська експансія спирається на жорстоку капіталістичну диктатуру, яка тримається на наднизькій вартості робочої сили та систематичних репресіях проти власного пролетаріату. Китайський капітал активно експлуатує стратегічно важливі регіони, зокрема в Азії та Африці, водночас розширюючи свій вплив у Європі й Латинській Америці.
Російська влада, своєю чергою, ґрунтується на диктатурі Путіна, військовій агресії та грабунку на території всього євразійського простору — насамперед на пострадянських землях і в регіоні Кавказу. Кремль підтримує диктаторські режими, зокрема владу Лукашенка, й веде активну зовнішню політику в інтересах власної буржуазії. Росія десятиліттями утримує при владі кривавий режим у Сирії, а її найманці зміцнюють жорстокі диктатури на африканському континенті.
Міжімперіалістичне протистояння також веде до нової гонки озброєнь, коли імперіалістичні уряди спрямовують дедалі більшу частку своїх бюджетів на військові витрати. Це кошти, які могли б бути використані на освіту, охорону здоров’я, задоволення соціальних потреб або на масштабні заходи зі стримування кліматичних змін, а не на виробництво й закупівлю нової зброї.
Світовому пролетаріату у своїй боротьбі й організації необхідно відновити політичну незалежність від усіх прошарків буржуазії — як від крайніх правих урядів, так і від ліберальних чи класово-примиренських. Так само потрібно зміцнювати незалежність і солідарність рядових трудящих на міжнародному рівні — не підтримуючи один імперіалізм у протиставленні іншому.
Сьогоднішня економічна, соціальна та політична поляризація породжує хвилі масових виступів у різних куточках світу. Повстання на Шрі-Ланці й Бангладеші у 2023–2024 роках, масштабні страйки, що сколихнули Британію у 2022-му, мобілізації проти трудової реформи Макрона у Франції в 2023 році, нинішні страйки та протестні виступи проти Мілея в Аргентині, запекла боротьба проти уряду Ердоґана в Туреччині та перша велика мобілізація проти Трампа в США — усе це свідчить про те, що світ наближається до нового етапу соціальних потрясінь і загострення класової боротьби.
Попри заяви реформістських партій, сучасна епоха визначається не лише наступом контрреволюції, а й дедалі глибшою поляризацією між революційними та контрреволюційними силами. І головним завданням у цій ситуації стає подолання слабкості революційного керівництва.
Спротив у Палестині триває
Сіоністський геноцид поновився після того, як Нетаньягу порушив перемир’я. Ізраїльський уряд знову захопив нетзарімський і філадельфійський коридори та втілює свій план із повного знищення житлової інфраструктури Гази й вигнання палестинського народу. Водночас він підтримує часткову окупацію південного Лівану та окремих районів Сирії. Ізраїль має повну підтримку з боку Трампа, який уже заявив про свій намір остаточно витіснити палестинців із Гази.
Цей план реалізується також за співучасті європейського імперіалізму, арабських урядів регіону, а також імперіалістичних держав — Росії та Китаю. Іран, своєю чергою, більше зацікавлений у переговорах із Трампом щодо ядерної угоди, ніж у реальній підтримці палестинського опору.
Зростають репресії з боку світових буржуазних урядів проти пропалестинських активістів. Арешт Махмуда Халіла адміністрацією Трампа у США став символом ширшої хвилі нападів, яка відбувається також у багатьох інших країнах. Ізраїльські церемонії «звільнення заручників», що відбулися в Газі, ще раз показали світу: справедлива, гідна й героїчна боротьба палестинського народу триває — навіть після того, як загинуло понад 80 тисяч людей, а понад 70% житлового фонду зруйновано.
Ізраїлю не вдалося стабілізувати своє територіальне панування і навіть не вдалося визволити всіх ізраїльських заручників, попри абсолютну військову перевагу. Сьогодні геноциду в Газі протистоїть більша кількість людей, ніж будь-коли раніше — попри підтримку сіонізму з боку буржуазних урядів і більшості світових ЗМІ.
Поєднання збройного палестинського спротиву зі світовою хвилею солідарності, новою Арабською весною проти урядів регіону, що були співучасниками ізраїльських злочинів, а також відродженням Інтифади може відкрити шлях до перемоги палестинського народу та знищення геноцидного ізраїльського режиму.
Цього Першотравня ми закликаємо до беззастережної підтримки й активної солідарності з боротьбою палестинців.
Зброю палестинському спротиву! За соціалістичну революцію в регіоні, що відкриє шлях до соціалістичної федерації арабських країн!
Хай живе українська боротьба
Навіть після трьох років повномасштабного вторгнення з боку другої за потужністю армії у світі героїчний спротив українського народу триває. Попри щоденні бомбардування, ракетні удари по житлових кварталах, школах, лікарнях і навіть дитячих майданчиках, більшість українців рішуче відкидає капітуляцію перед геноцидним агресором.
Так звана «пропозиція про припинення вогню» від Трампа, якою він шантажує напівколоніальний буржуазний уряд Зеленського, — це не що інше, як спроба змусити Україну капітулювати, погодитися на поділ територій і прийняти колоніальне панування США заради контролю над її мінеральними, енергетичними та ядерними ресурсами.
На тлі цього остаточно розкривається лицемірство сталіністських партій, які підтримали російське вторгнення під прикриттям «боротьби з імперіалізмом». Тепер, коли Трамп відкрито підтримує вимоги путінського режиму, їхня позиція втрачає будь-яку маску.
Європейський імперіалізм, який не збирається відмовлятися від своєї частки в глобальному переділі, демонструє показну «солідарність і співчуття», водночас продовжуючи постачати Україні військову допомогу по краплі — і паралельно купувати в Росії газ і нафту, за рахунок яких фінансується путінська військова машина. Така часткова й корислива допомога не лише гальмує можливість наступальних операцій, а й підриває здатність України захищатися від повітряних атак — що прямо веде до загибелі й каліцтва тисяч мирних жителів.
Очевидно: європейські імперіалісти також прагнуть за будь-яку ціну не допустити перемоги українських мас над путінським режимом.
Жодного миру з анексіями! Зброю українському спротиву! Поразка путінському вторгненню! Ми закликаємо робітників усього світу оточити український робітничий клас активною солідарністю, що протистоїть будь-якому імперіалізму! За єдність і територіальну цілісність України!
На захист довкілля
Тривала екологічна катастрофа дедалі глибше проникає у свідомість широких верств населення. Кліматичні лиха — повені у Валенсії (Іспанія) та Ріу-Гранді-ду-Сул (Бразилія), масштабні пожежі в Латинській Америці й Лос-Анджелесі, а також аномально високі температури — лише підтверджують прогнози, про які науковці говорили роками.
Капіталізм руйнує природу, породжуючи метаболічний розрив між приватною жадобою зростання та обмеженими можливостями природного середовища. Згідно з останньою доповіддю МГЕЗК (Міжурядової групи експертів зі зміни клімату), три останні роки стали найтеплішими за весь час спостережень — від доіндустріальної епохи й дотепер.
Це становить загрозу для більшості форм життя на планеті, адже ні живі організми, ні екосистеми не встигають адаптуватися до стрімких кліматичних змін. У найближчі десятиліття людство ризикує пройти кілька точок неповернення, за якими розпочнуться незворотні екологічні процеси.
Жодна з капіталістичних реформістських ініціатив, запропонованих буржуазними урядами на міжнародних конференціях, не дала жодного реального результату. І причина проста: в межах капіталізму не існує рішення екологічної кризи. Ця система керується прибутком, а її безмежне накопичення означає знищення як життя трудящих, так і природи.
Не існує справжнього енергетичного переходу під контролем імперіалістичних урядів. Єдиний шлях до порятунку планети — це соціалістична революція. Безумовна підтримка всіх конкретних виступів на захист довкілля! За націоналізацію всіх екологічно шкідливих галузей промисловості під контролем робітників! За справжній енергетичний перехід — під контролем трудящих!
Соціалізм або варварство
Цього Першотравня ми підтримуємо всі форми боротьби трудящих — за робочі місця, гідну оплату праці, проти дискримінації жінок, ЛГБТК, темношкірих, мігрантів і корінних народів. Ми виступаємо за звільнення всіх, кого буржуазні уряди кинули за ґрати за захист прав трудящих!
Саме спільний виступ проти урядів — як ультраправих, так і реформістських — здатен перерости у потужний масовий рух.
У світі зростає варварство. Перед нами стоїть чіткий вибір: соціалізм або варварство. У цей Першотравень ми закликаємо всіх борців у світі стати разом із нами на захист соціалістичної революції — єдиної реальної альтернативи капіталістичному варварству.
Лише соціалістична революція здатна відкрити шлях до побудови нового типу держави — такої, що є принципово іншою, протилежною буржуазним державам. Це буде держава робітничої демократії — з реальною демократією для більшості, тобто для робітничого класу, і рішучим обмеженням влади меншості — буржуазії та її прибічників.
Робітничий уряд, здатний планувати економіку відповідно до потреб суспільства, покладе край голоду й убогості. Він знищить усі форми гноблення. Це буде уряд на службі трудящих, який проведе революцію у виробництві — заради збереження і відновлення довкілля.