Нині виповнюється 82 роки трагедії кримськотатарського народу — депортації з Криму до Центральної Азії. Ця депортація була здійснена за рішенням Сталіна, який звинуватив кримських татар нібито у співпраці з фашистськими окупантами. Цілий народ раптово був за лічені години вигнаний зі своїх будинків і відправлений у вагонах для перевезення худоби на інший кінець СРСР, а там висаджений на голій землі. Під час цієї депортації загинуло близько 20 відсотків кримських татар. Сталін скоював свої злочини за потурання західних держав, готових заплющувати очі на його злодіяння.
Менш ніж за рік після депортації, 1945 року в зачищеному Криму, в Ялті, Рузвельт і Черчилль мирно обговорювали з катом Сталіним плани повоєнного устрою світу. Справжніх господарів того місця, кримських татар, навіть не згадали.
Крім кримських татар було депортовано безліч інших народів СРСР: чеченців, калмиків, черкесів тощо. Це один із найбільших злочинів Сталіна, який правив шляхом терору, репресій і брехні. Ось чому ми говоримо, що Сталін — це ніякий не революціонер чи комуніст. Навпаки, він був зрадником і кровопивцею нескорених. Після смерті диктатора депортовані народи отримали право повернутися у свої рідні краї, але тільки не кримські татари. Для них повернення до Криму було заборонено аж до розпаду СРСР. Усі послідовники Сталіна, від Хрущова до Горбачова, продовжували злочинну політику геноциду і шовінізму щодо кримських татар. Тільки падіння бюрократичної диктатури дозволило їм повернутися до свого Криму. Але чи до свого? Це був Крим, очищений від пам’яті про кримських татар, зі зруйнованими кладовищами, із заселеними чужими людьми будинками, з іншими назвами місць.
Багато років українська влада не звертала уваги на кримських татар. Ба більше, дехто вважав їх агентами Туреччини. Однак, Революція Гідності відкрила нову сторінку в історії цього героїчного народу. Щойно путінська Росія почала окупацію Криму, саме кримські татари першими стали на захист України. Багато хто був змушений знову покинути свої домівки, тільки вже знайшов прихисток у своїй власній країні — в українських оселях. Сотні кримських татар сидять у російських в’язницях. Тисячі кримських татар борються в лавах української армії.
Долі українського і кримсько-татарського народів виявилися порідненими. Сьогодні обидва боряться за спільну батьківщину, за виживання України. Це важка війна, перемога в якій залежить від робітничого класу. Трудящі і пригноблені України, якої б національності не були, пліч-о-пліч виносять на собі весь тягар війни, наполегливо працюючи в тилу і на фронті.
Тільки наша боротьба, трудящих України всіх національностей, і солідарність народів світу, здатна принести звільнення. Тільки солідарною боротьбою трудящих усіх націй ми переможемо і повернемо собі своє. І в цій боротьбі ми мусимо рівнятися на невпинний героїчний опір кримських татар!
🚩 Крок до перемоги